Військово-медична підготовка

Домедична допомога: https://topguard.ua/images/pdf/domeddopomoga.pdf

Тактична медицина
http://shron1.chtyvo.org.ua/Rotchuk_Serhii/Taktychna_medytsyna_dlia_pidrozdiliv_spetsialnoho_pryznachennia.pdf

Тактична медицина козацьких розвідників

Тактична медицина козаків. Що вони робили, коли не було целоксів-бандажів-катетерів? Ви, напевно чули, що козаки використовували павутину для загоєння ран? Кажуть, вчені з дослідного інституту DWI Рейнсько-Вестфальського університету в Ахені виявили, що павутина прискорює загоєння ран. І навіть розробили пластир з павутиною.

Хто не знає – пластуни – це козацька розвідка. Згідно з нашими дослідженнями, їхня тактика лягла в основу більшості провідних спецназів світу. 

Таємниці пластунів

Ті, кому довелося служити в армії, неодмінно проходили важкий вишкіл – долання смуги перешкод. Треба було повзти на животі, під колючим дротом або без нього, по-пластунськи. Але “батьки-командири” забували сказати, звідки походить цей військовий термін, хто такі пластуни.”Забудькуватість” ця була не випадковою для імперської армії. А нині українські воїни, треба думати, дістають належні знання з історії нашого війська. І про пластунів їм розповідають на заняттях – про нащадків запорізьких козаків. Пригадаймо й ми дещо цікаве.

Пластуни на Січі мали свій окремий курінь. Вояцька наука їхня була особливою. У густій траві пластун підкрадався до ворога, видивлявся, що потрібно, і непомітно повз на свою територію. Для такої служби необхідні були завжди відмінна фізична форма, витримка, ясний розум. Допомагали пластунам їхні тайни-секрети. І не в останню чергу – медичні. Найперше правило – пластуни ніколи не пили сирої води, запобігаючи холері й дизентерії, а пили окріп, добряче витриманий у казанах над вогнищем. До нього додавали лепеху (аїр), деревій, звіробій, полин різних видів – усі ці трави справляють антимікробну дію.

Тими ж напарами-розчинами наповнювали баклажки, які брали в розвідку. Вважалося дуже корисним розбавити питво “царгородським” вином – тільки червоним. Той напій не лише дезінфікував, а й піднімав тонус, допомагав легше переносити поранення. Коли ж доводилося пити воду застояну, болотяну, бо іншої не було, то перед тим ковтали жменьку вугілля, узятого з багаття (невеликий запас його завжди мав із собою пластун). Воно рятувало від зарази.

Коли ж усе-таки з’являлися судоми в животі, біль, то лягали на полин животом і лежали нерухомо з півгодини. Біль ущухав. Так само припадали животом і грудьми до Конотопу. Ця назва об’єднує дві трави – спориш (горець пташиний) і конюшину червону. Рослини різних родин, але у поєднанні з потом, з розігрітим тілом діють однаково заспокійливо.

Уже пізніше, оселившись на Кубані, нащадки запорожців не забули давніх секретів, як зберегли і всю пластунську науку. У російській армії довго існували спеціальні загони – частини пластунів, які не раз ставали у добрій пригоді в безугавних війнах, що їх вела імперія.

Цікаві й на перший погляд чудернацькі були санітарко-медичні правила козаків-кубанців. Скажімо, будь-яку страву їли вони лише одноразово, рештки обіду чи вечері неодмінно викидали, не залишаючи на потім. У спеку – а це на Кубані половина року, якщо не більше, – уникали жирної їжі. Завжди по змозі віддавали перевагу пташиному м’ясу чи баранині перед свининою. Навіть традиційне сало, як не дивно, не було поширене поміж кубанців, у всякому разі, не входило до щоденного раціону, а пластуни його взагалі воліли не вживати. Ідучи в розвідку, пластун брав “сухий пайок” – в’ялену баранину, аж ніяк не свинину.

Всупереч усталеній думці, далеко не всі запорозькі козаки курили тютюн, на Кубані ж досить довго курців взагалі було обмаль. Але багато козаків, а пластуни – усі й завжди, носили з собою капшук (гаман, кисет). Що вони там зберігали? Порошок із сухих трав. А саме: полину, материнки, оману (дев’ясилу), кінзи, тархуну (естрагону). Ним присмачували їжу або й так ковтали. Наслідки? Чудові! Під час Кримської війни, за свідченням багатьох авторитетів (Пирогова, Сергєєва-Ценського та інших), пластуни практично не хворіли на дизентерію та інші інфекційні недуги. Вони виявилися міцнішими й здоровішими не лише від інших “царських слуг”, а й від турків, сардинців, французів, навіть англійців, котрі мали досвід війни у спекотних колоніях. До речі, за прикладом кавказьких горців кубанці змінили полотняні капшуки на шкіряні.

Крім цілющого трав’яного порошку, пластуни, як і їхні прадіди-запорожці, носили з собою попіл і землю. Звучить поетично: “грудочка рідної землі”. Насправді ж попіл і земля могли бути з будь-якого місця. Ними засипали одразу свіжі рани, щоби швидше гоїлися без запалень. Перевагу віддавали чорнозему або червоній глині. Піску чи піскуватого грунту не брали ніколи. До речі, свіжі рани перев’язували сорочкою, замість вати використовували пух очерету, куги. Звичай одягати перед боєм чисту сорочку – не гарний жест, а практичний захід: щоби було чим перев’язати. Мали пластуни і свої засоби від укусів змій та отруйних комах.

Курс ПМД он-лайн:

http://1staidplast.org.ua/tccc-%D1%82%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B0-%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%86%D0%B8%D0%BD%D0%B0

Найпоширеніші помилки при наданні першої допомоги

Існує думка, що надавати першу допомогу, повинна вміти кожна людина. Більш того, багато хто переконані, що вони насправді здатні це робити.

Але, на жаль, у більшості випадків їхні знання являють собою суміш з інформації, отриманої колись у школі, чуток і стереотипів. Застосування таких «навичок» на практиці зазвичай загрожує погіршенням стану пацієнта.

1. Опіки не можна змащувати маслом 

Масло створює на рані плівочку, «парниковий ефект», у кисню немає доступу до опіку, в результаті рана не буде гоїтися, а біль тільки посилиться.

ЯК ПРАВИЛЬНО: 

Краще охолодити обпечене місце. Все залежить від серйозності і величини опіку. Невеликий можна просто підставити під холодну воду.

Є хороший «бабусин» рецепт лікування дрібних «кухонних» опіків — відразу намазати господарським милом. Мило — це луг, опік — кислотна реакція. Луг гасить кислоту, відбувається реакція нейтралізації, і біль слабшає, і бульбашка, можливо, не надуется.
Серйозний опік з пошкодженням шкіри необхідно обробити прохолодною водою, накласти на рану чисту стерильну пов'язку (НЕ ВАТУ), і їхати в травмпункт.

Багато хто використовує від опіків пантенол. Він буває в кремі, мазі та піні. Для опіку підходить тільки піна, адже вона забезпечує доступ кисню до рани.

2. Відкриту рану не поливають йодом і зеленкою 

Будь-який спиртовий склад, йод, зеленка — на рані створять глибокий хімічний опік, який буде довго гоїтися і, можливо, залишить рубець.

ЯК ПРАВИЛЬНО: 

Щоб продезінфікувати рану, використовуйте перекис водню, хлоргексидин, а зверху накладайте — чисту марлеву пов'язку.
Йод і зеленка відмінно підходять для дрібних подряпин.

3. Обморожене не розтирати 

Якщо довго перебувати на морозі, деякі частини тіла можуть замерзнути і побіліти — вуха, щоки, пальці. Перше, що ми робимо, починаємо розтирати таке місце. Це неправильно! Від переохолодження відбувається спазм судин, кровотік в цій зоні погіршується, а потім і зовсім зупиняється. Судини стають ламкими», і, розтираючи замерзлі ділянки шкіри, ми наносимо шкірі мікротравми, ламаємо, ушкоджуємо. У гіршому випадку, розтираючи, можемо довести до омертвіння замерзлі ділянки шкіри.

ЯК ПРАВИЛЬНО: 

Якщо відморозили вуха, пальці (рук, ніг), потрібно піти з холоду, відігрівати поступово — краще нехай сам «відтане» в теплому приміщенні. Обов'язково зігрітися зсередини, АЛЕ ні в якому разі НЕ АЛКОГОЛЕМ, а гарячим чаєм, бажано солодким.

4. Морозить і піднялася температура? Не кушкайтесь! 

Коли в нас піднімається температура, порушується терморегуляція. Та гарячому тілу стає холодно, адже різниця температури тіла і температури в кімнаті збільшується. З'являється відчуття ознобу, здається, що ми мерзнемо. Відразу хочеться закутатися під дві ковдри, одягнутися тепліше, обійняти грілку. Але, якщо в цей час почати посилено зігріватися, у розпаленого тіла не буде можливості охолодитися і збити температуру.

ЯК ПРАВИЛЬНО: 

Всупереч відчуттями, потрібно розкритися, прикласти прохолодну мокру хустку до чола, і за порадою лікаря пити жарознижуючі ліки.

5. Подавився — не плескати 

Поперхнувся? Давай поплещу! Цей спосіб першої допомоги суперечить логіці і може серйозно погіршити ситуацію, якщо людина подавилася. Постраждалий вдихає якийсь сторонній предмет, і найправильніше в цей момент — кашель. А от якщо в цей час поплескати по спині, предмет, яким потерпілий подавився, тільки прослизне ще глибше в дихальні шляхи!

ЯК ПРАВИЛЬНО: 

З допомогою кашлю і різких видихів людина виштовхує «сміття» назовні, тому найкраще, якщо просто поперхнувся, злегка нахилитися вперед і зробити кілька сильних видихів, обережно і повільно вдихаючи повітря (різкі вдихи можуть тільки погіршити ситуацію).

Якщо людина поперхнулася і не може дихати (тобто сторонній предмет закупорив дихальні шляхи), їй потрібна допомога. Потерпілого потрібно сильно нахилити вперед, можна переважити через спинку стільця, і зробити декілька різких ковзних рухів у напрямку до шиї, як би вибиваючи сторонній предмет.

6. Ніс закладений — не гріти 

Якщо ніс міцно закладений, «бабусин» спосіб — докласти тепло до перенісся — тепле круте яйце, мішечок з розігрітій гречкою і т. д.
Таке нагрівання небезпечно! Коли сильний нежить, судини розширені. На носі почався набряк, а тепло цей набряк тільки посилить. Нагрівання може призвести до порушення відтоку слизу, в навколоносових пазухах розвинеться запалення, що може в гіршому випадку навіть призвести до менінгіту.

ЯК ПРАВИЛЬНО: 

Судини потрібно, навпаки, звужувати — саме це і роблять краплі від нежитю.

7. Ніякого тепла до травм 

Розтягнення, забиття, вивих — всі ці травми супроводжуються набряком тканин. Ні в якому разі не можна прикладати грілку до місця травми. Це тільки посилить набряк і болюче відчуття.

ЯК ПРАВИЛЬНО: 

Обмежити рух, прикладати лід і постаратися якомога швидше дістатися до травмпункту.

8. Якщо йде кров з носа, не закидайте голову 

Не нахиляйтеся назад. Таким чином ви не припините кровотечу, а тільки змінити її напрямок — кров піде в ніс, шлунок, що може викликати криваву блювоту. А ще, якщо вся кров піде в шлунок, у разі госпіталізації лікар не зможе визначити, яку кількість крові ви втратили.

ЯК ПРАВИЛЬНО: 

Сядьте прямо, злегка нахилившись вперед. Покладіть в ніздрю (або ніздрі) тампон з перекисом водню, прикладіть холод на перенісся.

9. Алкоголь - не наркоз 

Спирт — дійсно народний «анестетик». Він знижує чутливість. І у випадку, якщо у людини травма, це дуже небезпечно. Більше дозволяє потерпілому робити зайвих рухів, таким чином, часто допомагаючи. Від алкоголю людина не відчуває болю так явно, починає рухатися, часто посилюючи свої травми. Та й лікарям з п'яним пацієнтом важко — хворий не може точно описати свій стан і свої відчуття. Крім того, багато знеболюючих та інших ліків не сумісні з алкоголем.

10. Марганцівка — небезпечні ліки.

Ще бабусі поїли нас марганцівкою при отруєннях. Ніби як уб'є заразу зсередини. Але потрібно пам'ятати, що марганцівка — це скупчення мікрокристаликів. Саме вони, розчиняючись у воді, надають їй рожевий колір. Чим більше кристалів, тим темніше і насиченіше розчин. Проблема в тому, що розчиняються кристали не до кінця (До кінця тільки при кип'ятінні). Після повного розчинення потрібно пропускати розчин марганцівки через хороший фільтр — наприклад, через кілька шарів марлі. Інакше, потрапляючий на слизову шлунка, кристалик марганцю може викликати серйозний хімічний опік.

Загальне положення надання допомоги і переведення пораненого в безпечне положення на боці

Якщо поранений не може переміститися в безпечне місце сам і бойова ситуація дозволяє надати йому допомогу, в такому випадку провести швидку оцінку стану потерпілого, зупинити кровотечу з ран на кінцівках, що загрожують життю пораненого і перейти разом з ним в безпечну зону.

Для цього:

·            Вербальний контакт.

·            Підійти до пораненого, використовуючи самий безпечний шлях.

·            Сформувати загальну картину стану пораненого (ступінь ураження, ймовірність виживання і т.д.) Застосувати правило C-A-B-C! (Критична кровотеча – Дихальні шляхи – Дихання – Циркуляція) – основна увага швидкому пошуку критичної кровотечі!

·            Після того, як підійшли до пораненого, визначити наявність у нього свідомості: 

1) Запитати гучним, але спокійним голосом: «Ти в порядку?». Акуратно струснути або поплескати пораненого по плечу. 

2) Якщо поранений знаходиться в свідомості, запитати у нього, в якому місці він відчуває біль або інші незвичні відчуття. Це допоможе визначити рівень свідомості потерпілого і забезпечить  інформацією, яку можна використовувати при наданні допомоги потерпілому. 

3) Задати пораненому питання, щоб визначити рівень його свідомості. Задавати потерпілому питання, які потребують більш розгорнутих відповідей, ніж «так» і «ні». Приклади таких питань: «Як тебе звати?», «Яке сьогодні число?» і «Де ми знаходимося?». 

4) Якщо поранений не відповідає на питання, не реагує на команди – перевірити  реагування на біль. Для цього потерти його грудну кістку (грудину) кісточками  пальців або міцно стиснути м’яз у складці між великим та вказівним пальцем пораненого.

Безпечне положення на боці дозволяє крові, слизу і блювотним масам витікати з рота пораненого, не перекриваючи дихальні шляхи. Воно також не дає язику запасти і перекрити доступ повітрю. Повертати пораненого на бік можна в напрямку до себе і від себе. До себе повертати більш зручно і доцільно так як ви весь час контролюєте пораненого. Щоб покласти пораненого на бік в напрямку до себе:

1. Витягнути ближчу до себе руку пораненого за голову. Витягнута рука утворюватиме вісь повороту та захищатиме шийний відділ хребта від поперечних рухів небезпечних при можливому переломі шиї.

2. Зігнути іншу руку в лікті та завести тильну сторону долоні до ближчої до себе щоки пораненого.

3. Зігнути дальню від себе ногу пораненого в коліні. Використовуючи зігнуті руку і ногу пораненого, як важіль, повернути його на себе. Таким чином можна без зусиль повернути будь-яку людину.

4. Підтягнути зігнуту ногу трохи вище, поправити руки пораненого, надаючи йому зручне стійке положення..

Пам'ятайте! У секторі обстрілу слід в максимально стислий час надати тільки той мінімальний обсяг допомоги, який дозволить пораненому дожити до закінчення бою або забезпечить його життєздатність під час транспортування в укриття.

Своєчасно надана перша допомога – ще одне врятоване життя!